- повінчати
- -а́ю, -а́єш, док., перех.Одружити за церковним обрядом; обвінчати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
повінчати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
повінчаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повінчати. || пові/нчано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
повінчання — я, с. Дія за знач. повінчати … Український тлумачний словник
одружити — одружувати (з ким, на кому й без додатка з єднати шлюбом чоловіка з жінкою), поєднати, поєднувати (кого з ким), спарувати, пристроїти, пристроювати, о(б)крутити, о(б)кручувати; оженити, поженити (парубка, чоловіка); видати, видавати (дівчину,… … Словник синонімів української мови
зв'язувати — і рідко ізв я/зувати, ую, уєш, недок., зв яза/ти, зв яжу/, зв я/жеш і рідко ізв яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) З єднувати, скріплювати кінці чого небудь вузлом, петлею і т. ін. || З єднуючи кінці чого небудь, виготовляти, робити щось.… … Український тлумачний словник
вішатися — аюся, аєшся, недок. 1) Набувати висячого положення; підвішуватися. •• На ши/ю ві/шатися кому нав язуватися кому небудь (про нескромних жінок). 2) Кінчати життя самогубством через повішення … Український тлумачний словник